Мураєв: хто це і чому його прізвище знову в українських новинах
Мураєв Євгеній Володимирович — колишній народний депутат України VII і VIII скликань, ексголова Зміївської райдержадміністрації, колишній власник харківських телеканалів НАШ і NewsOne, а з 19 січня 2025 року — фігурант санкційного списку РНБО України. У матеріалі нижче — біографія, кар’єра в бізнесі, голосування у Верховній Раді, ставлення до війни на сході, анексії Криму, Євромайдану та мовного питання, а також історія з підтвердженим у розслідуванні «Батальйон Відень» виїздом сім’ї за кордон під час повномасштабного вторгнення.
Ім’я Мураєв періодично зринає у кількох контекстах. Це санкційна історія: британський уряд у січні 2022 року публічно звинуватив Росію у планах замінити керівництво України проросійським лідером і прямо назвав прізвище. Це медіаактивність: телеканали НАШ і NewsOne регулярно фігурували у звітах щодо поширення прокремлівських наративів, а влітку 2022 року суд заборонив партію «Наші», яку Мураєв очолював. Це і сімейний сюжет, описаний у розслідуванні «Батальйон Відень»: дружина і діти, за даними журналістів, після 24 лютого 2022 року виїхали з України й оселилися в Австрії.
Біографія Мураєва: від Готвальда до Харкова
Мураєв Євгеній Володимирович народився 2 грудня 1976 року в місті Готвальд на Харківщині (зараз — Зміїв). Батько, Володимир Кузьмич, очолював АТЗТ «Рапід», мати, Ольга Олексіївна, була доцентом кафедри хімії в Харківському університеті міського господарства. Закінчив фізико-математичний ліцей № 27 Харкова, у 1994–1999 роках навчався на економічному факультеті ХНУ імені В. Н. Каразіна за спеціальністю «фінанси та кредит» (з відзнакою), у 1996 році представляв Україну на Європейському конгресі студентів у бельгійському Льєжі. Другу вищу освіту здобув у Юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, який закінчив 2014 року також з відзнакою.
Освіта і сімейне оточення сформували досить типовий для харківського політика старту набір: технічний ліцей, економічна базова освіта, юридична «друга вишка» напередодні парламентської кар’єри. Цей каркас пізніше допоміг Мураєву виглядати переконливо і в бізнес-середовищі, і в сесійній залі, хоча реальна присутність у залі, як покажуть подальші роки, була мінімальною.
Перші кроки в бізнесі
До політики Мураєв займався переважно торгівлею нафтопродуктами. У 2001–2007 роках він працював директором ТОВ «МКМ-Харків», раніше очолював ТОВ «Анклав» (гуртова торгівля нафтопродуктами), а в 2009–2010 роках — генеральним директором ТОВ «Східна фінансова група». Цей бізнес-бекграунд пізніше став основою і для медійних активів: у 2014 році Мураєв став власником харківського інтернет-каналу «Робінзон ТВ», сайту MIGnews та новинного телеканалу NewsOne. У цій послідовності — нафта, фінансова група, медіа — видно модель, яку на Харківщині називали «бізнес-партією»: спочатку гроші, потім вплив, потім власний інформаційний простір.
Сім’я та виїзд під час вторгнення
За даними розслідування «Батальйон Відень», Мураєв із сім’єю виїхав з України та оселився у Відні. Ця інформація неодноразово цитувалася українськими медіа і стала одним із аргументів під час розгляду санкційного пакета РНБО в січні 2025 року. Сам Мураєв публічно не підтверджував і не спростовував постійного перебування в Австрії, обмежуючись заявами через власні медіа. 25 лютого 2022 року він написав про «капітуляцію України» — формулювання, яке на тлі виїзду сім’ї спричинило окреме обговорення в українському сегменті соцмереж.
Політична кар’єра Мураєва: облрада, РДА, Верховна Рада
Політичний шлях Мураєва починався на Харківщині в 2006 році, коли він став депутатом обласної ради V скликання від партії «Віче» і очолив комісію з питань паливно-енергетичного комплексу, енергоощадження та ЖКГ. У 2010 році він удруге пройшов до облради вже від Партії регіонів, а 15 квітня 2010 року тодішній президент Віктор Янукович призначив його головою Зміївської райдержадміністрації. На цій посаді Мураєв, за даними облради, підняв Зміївщину з дев’ятого на друге місце в обласному рейтингу соціально-економічного розвитку, за два роки в районі ввели в експлуатацію три свердловини питної води, два очисні комплекси-біоплато, запустили програму реконструкції музеїв і пам’ятників та знизили вартість тепла для населення в двох населених пунктах на 12,5%.
Однак період керівництва РДА запам’ятався і скандалом довкола НПП «Гомільшанські ліси»: за поданням Мураєва в парку змінили керівника, а науковці парку публічно заявляли, що діяльність новопризначеного очільника завдавала шкоди заповіднику та була спрямована на отримання фінансової вигоди. 21 листопада 2012 року Мураєв був звільнений з посади голови району у зв’язку з обранням до Верховної Ради України в мажоритарному окрузі № 181.
Народний депутат VII скликання
У Верховній Раді Мураєв увійшов до фракції Партії регіонів, а пізніше — до Опозиційного блоку. Саме в цей час, 16 січня 2014 року, він, як і більшість депутатів від ПР і КПУ, проголосував за так звані диктаторські закони, що різко обмежували громадянські свободи і стали одним із каталізаторів подальшого розстрілу протестувальників на Інститутській. У червні 2013 року він, серед 148 народних депутатів, підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». З 3 червня 2016 року Мураєв перебував поза фракцією.
Народний депутат VIII скликання
26 жовтня 2014 року Мураєв переобрався до парламенту за тим самим 181-м округом і став членом Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики. 31 березня 2015 року він очолив так званий «опозиційний уряд» як «міністр» економічного розвитку і торгівлі — паралельна структура, яка не мала жодних реальних повноважень, але використовувалася як медійний майданчик. У вересні 2014 року у складі парламентської делегації від України (серед інших — Таїсія Повалій, Володимир Олійник, Олена Бондаренко, Віталій Журавський та Владислав Лук’янов) прибув до Державної думи Росії з метою урегулювання бойових дій на Донеччині та Луганщині. За даними аналітиків ІА «Слово і діло», за час перебування на посаді народного депутата VIII скликання Мураєв виконав лише 28% обіцянок, а в 2017 році він пропустив 99,6% голосувань, у 2018 році — 99,11% голосувань.
| Період | Посада / роль | Політична сила | Ключовий факт |
|---|---|---|---|
| 2006–2010 | Депутат Харківської облради двох скликань | «Віче», потім Партія регіонів | Очолював комісію з питань ПЕК і ЖКГ |
| 2010–2012 | Голова Зміївської РДА | Партія регіонів | Призначений Януковичем; скандал у «Гомільшанських лісах» |
| 2012–2014 | Народний депутат VII скликання | Партія регіонів, Опозиційний блок | Голосування за диктаторські закони 16 січня 2014 року |
| 2014–2019 | Народний депутат VIII скликання | Опозиційний блок, з 2016 — позафракційний | Пропустив 99,6% голосувань у 2017 році |
| 2018–2022 | Лідер партії «Наші» | «Наші» | Партію заборонив Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова 14 червня 2022 року |
Телеканали НАШ і NewsOne: від власності до блокувань
У 2014 році Мураєв став власником харківського інтернет-каналу «Робінзон ТВ», сайту MIGnews та новинного телеканалу NewsOne. З того часу NewsOne регулярно звинувачували в антиукраїнській пропаганді. 30 листопада 2017 року Мураєв назвав Євромайдан «державним переворотом», що спричинило публічний скандал і пікетування студії. 3 грудня 2017 року активісти почали блокування входу до телеканалу з вимогою до власника вибачитися за слова про Революцію гідності та припинити прокремлівську пропаганду. Пізніше з’явився і телеканал НАШ, на базі якого Мураєв з листопада 2018 року розбудовував однойменну партію.
14 грудня 2018 року Мураєв в етері телеканалу «Наш» заявив, що йде в президенти, а 15 січня 2019 року ЦВК зареєструвала його кандидатом. Уже 7 березня 2019 року він зняв кандидатуру на користь Олександра Вілкула. У лютому 2019 року представники «Національного корпусу» розгромили низку сітілайтів у Харкові з рекламою проросійських кандидатів, зокрема Мураєва. Тоді ж фіксувалися факти поширення агітаційної продукції від його імені без вихідних даних, що є порушенням законодавства.
Партія «Наші»: від створення до заборони
21 вересня 2018 року Мураєв вийшов із партії «За життя» і створив проросійську партію «Наші», очоливши її політраду. Партія відкрито позиціонувала себе як проросійська, а її лідера неодноразово називали в контексті кремлівських сценаріїв. На парламентських виборах 2019 року Мураєв очолив виборчий список «Опозиційного блоку». 14 червня 2022 року партію «Наші» заборонив Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова — на тлі повномасштабного вторгнення, масового перейменування проросійських структур і судових процесів над організаціями, які поширювали наративи Кремля. Рішення суду стосувалося саме партії як юридичної особи: телеканали НАШ і NewsOne підпадають під окремі санкційні та регуляторні процедури.
Санкції: Росія у 2026-му, Велика Британія у 2026-му, РНБО у 2026-му
Санкційна історія Мураєва складається з трьох окремих епізодів. 25 грудня 2018 року він потрапив до санкційного списку Росії — разом з іншими представниками «Опозиційного блоку» (Андрієм Клюєвим, Вадимом Новинським, Олександром Вілкулом, Геннадієм Трухановим та іншими). 22 січня 2022 року, під час російсько-української кризи, уряд Великої Британії звинуватив РФ у прагненні замінити уряд України за допомогою військової сили та поставити проросійську адміністрацію на чолі з Мураєвим. Росія ці звинувачення відкинула, назвавши їх «дезінформацією», а сам Мураєв заявив, що такого плану не існує. Міністр закордонних справ Ліз Трасс написала, що Сполучене Королівство «не потерпить змову Кремля щодо встановлення проросійського лідерства в Україні». А 19 січня 2025 року Рада національної безпеки і оборони України ввела санкції проти Мураєва, що заморозило його активи в Україні та обмежило будь-які фінансові операції на території країни. Ці три режими — російський 2018 року, британські публічні звинувачення 2022 року і український пакет РНБО — не є взаємозамінними, і кожен із них має власну доказову базу та правові наслідки.
| Рік | Ким введено | Тиск | Контекст |
|---|---|---|---|
| 2018 | Російська Федерація | Персональні санкції | Після виходу з «За життя» і створення партії «Наші» |
| 2022 (січень) | Уряд Великої Британії | Публічне звинувачення в «кремлівському сценарії» | Російсько-українська криза, ескалація напруги |
| 2022 (червень) | Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова | Заборона партії «Наші» | Після початку повномасштабного вторгнення |
| 2025 (січень) | РНБО України | Персональні санкції, блокування активів | Чинний санкційний пакет |
Погляди Мураєва: війна, мова, Євромайдан, санкції
Мураєв відколи пішов у публічну політику, послідовно займав проросійську позицію, хоча формально декларував «захист українського електорального поля». Вже у 2014 році він заявив, що війна на сході — це «громадянський конфлікт», і обидві сторони отримують іноземну підтримку: Україна — від США, сепаратисти — від Росії. Безпідставно стверджував, що в 2014 році в боях за Маріуполь брали участь американські «солдати Greystone та Blackwater». Анексію Криму називав вигідною українській владі, бо «разом з півостровом з електорального поля зникли два мільйони незгодних голосів». Утім, пізніше заявив, що визнає півострів українським.
Мураєв називає себе прихильником децентралізації, федералізації та розширення повноважень регіонів. Виступає проти декомунізації та за збереження символів комуністичного режиму як «історичної і культурної пам’яті». 30 листопада 2017 року він назвав Революцію гідності «державним переворотом», що спричинило пікетування NewsOne. У зовнішній політиці Мураєв заявляв, що «в НАТО на Україну не чекають», і вважав, що питання вступу треба вирішувати на всеукраїнському референдумі. Окремий резонанс мав його виступ 7 червня 2018 року, коли він назвав політичного в’язня путінського режиму Олега Сенцова людиною, яка «готувала вибухи і підпали» і «для частини населення є терористом». Міністр Арсен Аваков публічно назвав Мураєва «покидьком», а депутати від «Народного фронту» і БПП звернулися до СБУ та Генпрокуратури з вимогою порушити справу за статтями «державна зрада» і «свідомо неправдиве повідомлення про злочин». Біографічні дані щодо посад, дат і партійної приналежності Мураєв зведено в українській Вікіпедії, і саме ця довідкова стаття про Євгенія Мураєва містить найповніший перелік його політичних ролей — від депутата облради до лідера забороненої партії.
Голосування в парламенті та виконані обіцянки
Окрім голосування за диктаторські закони 16 січня 2014 року, Мураєв відзначився систематичним нехтуванням роботою в сесійній залі. У 2017 році він пропустив 99,6% голосувань, у 2018 році — 99,11% голосувань, а за час VIII скликання виконав лише 28% передвиборчих обіцянок. Ці цифри варто читати разом: понад 99% пропусків означає, що Мураєв рідко брав безпосередню участь у формуванні законопроєктів і частіше діяв як медійний політик, ніж як «класичний» народний депутат. У лютому 2019 року Мураєва допитали в Генеральній прокуратурі як свідка у справі щодо ухилення ним від сплати податків в особливо великих розмірах, але він відмовився давати свідчення, пославшись на статтю 63 Конституції. В інтерв’ю Дмитру Гордону Мураєв підтвердив, що в 2014 році вивозив колишнього прем’єр-міністра Миколу Азарова за межі України; за словами самого Мураєва, Азаров пропонував відвезти його до Бєлгорода.
Хронологія ключових подій
1976
2 грудня 1976 року — народження Євгенія Мураєва в Готвальді (нині Зміїв) на Харківщині.
2026
Депутат Харківської облради V скликання від партії «Віче», керівник комісії з питань ПЕК, енергоощадження та ЖКГ.
2026
Призначений Януковичем головою Зміївської РДА; за два роки в районі відкриті три свердловини питної води, два біоплато, програма реконструкції музеїв.
2026
Стає власником NewsOne, MIGnews та «Робінзон ТВ»; обирається до ВР VIII скликання за 181-м округом; входить до комітету з питань податкової та митної політики.
2026
Називає Євромайдан «державним переворотом»; активісти блокують NewsOne; пропускає 99,6% голосувань у Раді.
2026
Виходить із «За життя», створює партію «Наші», оголошує про участь у президентських перегонах; потрапляє до російського санкційного списку.
2026
Знімає кандидатуру на користь Вілкула; очолює список «Опозиційного блоку» на парламентських виборах; допитаний у Генпрокуратурі у справі про ухилення від сплати податків.
2026 (лютий)
Пише про «капітуляцію України», виїзджає з сім’єю до Відня; британський уряд називає його в контексті «кремлівського сценарію».
2026 (червень)
Суд заборонив партію «Наші».
2026 (січень)
РНБО України вводить персональні санкції проти Мураєва.
Як читати біографію Мураєва без маніпуляцій
Біографія Мураєва — це приклад того, як в одному файлі переплітаються бізнес, медіа і політика. Щоб не плутати факти з оцінками, варто пам’ятати про кілька простих речей. По-перше, санкційні списки різних країн — це різні правові режими, і кожен із них має власну доказову базу. По-друге, партія «Наші» і телеканали НАШ/NewsOne — пов’язані між собою, але це різні юридичні особи: судова заборона стосується саме партії. По-третє, показник 28% виконаних обіцянок і 99,6% пропусків голосувань — це факти з відкритих аналітичних баз, як-от ІА «Слово і діло», а не особисті оцінки.
Деталі щодо громадянської позиції, воєнної риторики і контактів з іноземними посадовцями варто перевіряти за першоджерелами: архівом ефірів NewsOne і НАШ, стенограмами ВР, судовими рішеннями щодо партії «Наші» та офіційним санкційним указом РНБО. Біографічна довідка в українській Вікіпедії зводить основні дати й посади, але її варто перехресно звіряти з парламентськими стенограмами і судовими рішеннями, бо навіть у Вікіпедії окремі пункти позначені як такі, що потребують додаткових джерел. Для поточного редакційного використання оптимальна послідовність перевірки така: спочатку первинний документ (указ РНБО, рішення суду, стенограма), потім — профільні ЗВІ, і лише потім — біографічні огляди.
Поширені запитання
Хто такий Мураєв?
Євгеній Володимирович Мураєв — колишній український політик, народний депутат VII і VIII скликань, ексголова Зміївської РДА, колишній власник телеканалів НАШ і NewsOne. Народився 2 грудня 1976 року в Готвальді (нині Зміїв) на Харківщині.
Яку партію очолював Мураєв?
З листопада 2018 року Мураєв очолював проросійську партію «Наші», яку 14 червня 2022 року заборонив Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова. Раніше він був членом партії «За життя» та Партії регіонів.
За що Мураєв потрапив під санкції РНБО?
РНБО ввела санкції проти Мураєва 19 січня 2025 року в межах чергового санкційного пакета. Деталі підстав і повний список обмежень визначені указом президента і додатком до рішення РНБО.
Що відомо про виїзд сім’ї Мураєва за кордон?
Журналісти у розслідуванні «Батальйон Відень» встановили, що Мураєв із сім’єю виїхав з України та оселився у Відні. Сам він публічно не коментував постійного перебування в Австрії.
Чи був Мураєв кандидатом у президенти?
Так. 14 грудня 2018 року він заявив про участь у виборах, 15 січня 2019 року ЦВК зареєструвала його кандидатом, а 7 березня 2019 року він зняв кандидатуру на користь Олександра Вілкула.
Як Мураєв ставився до Євромайдану?
30 листопада 2017 року він назвав Революцію гідності «державним переворотом», після чого активісти почали блокувати NewsOne з вимогою вибачитися і припинити прокремлівську пропаганду.
Які медіаактиви належали Мураєву?
У 2014 році він став власником харківського інтернет-каналу «Робінзон ТВ», сайту MIGnews та новинного телеканалу NewsOne, пізніше — телеканалу НАШ. Ці медіа неодноразово звинувачували в поширенні прокремлівської пропаганди.
Що Мураєв говорив про війну на сході та анексію Криму?
Війну на сході називав «громадянським конфліктом», а анексію Криму — вигідною українській владі, хоча пізніше заявляв, що визнає півострів українським. Деталі його публічних висловлювань зібрано в архіві ефірів NewsOne і НАШ.
Як Мураєв ставився до НАТО та мовного питання?
Він заявляв, що «в НАТО на Україну не чекають», і вважав, що питання вступу треба вирішувати на всеукраїнському референдумі. У мовному та культурному питанні виступав проти декомунізації та за збереження символів комуністичного режиму як «історичної і культурної пам’яті».
Чи є Мураєв фігурантом іноземних санкційних списків, крім українського?
25 грудня 2018 року він потрапив до санкційного списку Російської Федерації разом з іншими представниками «Опозиційного блоку». У січні 2022 року уряд Великої Британії публічно назвав його в контексті «кремлівського сценарію» заміни українського керівництва.
Якщо потрібно перевірити конкретну цитату чи дату, найнадійніше починати з архіву парламентських стенограм, судових рішень щодо партії «Наші» та указу РНБО від 19 січня 2025 року — саме ці джерела є первинними, а не медіапублікації, навіть якщо вони виглядають переконливо.
Читайте також
Залишити відповідь