ДБР це: структура, повноваження та роль в Україні

Posted by

ДБР це Державне бюро розслідувань — центральний орган досудового розслідування, який працює в Україні з 2015 року і підпорядковується Кабінету Міністрів. Його головна відмінність від звичайної поліції — бюро береться саме за ті справи, де підозрюваними є люди із владними повноваженнями або спеціальним статусом: судді, прокурори, детективи НАБУ, працівники СБУ, поліцейські, чиновники та військові посадові особи.

Саме тому запит “дбр це” зазвичай з’являється тоді, коли людина стикається з конкретною ситуацією: скаргою на суддю, бездіяльністю слідчого, корупцією в прокуратурі чи зловживаннями в силовому відомстві. Нижче розберемо структуру бюро, його повноваження, реальні межі компетенції, практику подачі заяв і те, як відрізнити ДБР від НАБУ та СБУ — щоб не витрачати місяці на помилкову інстанцію.

ДБР це: що це за орган і навіщо він створений

ДБР як орган з’явився в системі українського правосуддя у відповідь на одну хронічну проблему: розслідування злочинів, у яких підозрюваними є представники самої правоохоронної або судової системи, роками буксували. Прокуратура, яка мала б діяти як процесуальний керівник, нерідко виявлялась у конфлікті інтересів — особливо коли справа стосувалась колег з тієї ж вертикалі.

Закон “Про Державне бюро розслідувань” (№ 794-VIII) Верховна Рада ухвалила 12 листопада 2015 року. Перших співробітників почали набирати у 2017-му, а перші підозрювані у кримінальних провадженнях з’явились у 2018 році. Ідея була проста: вивести розслідування щодо “своїх” у спеціальну установу, яка формально незалежна від Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ. На практиці це означало, що кримінальні провадження щодо суддів, прокурорів і керівників правоохоронних структур отримали окремий слідчий орган із власними територіальними управліннями.

Територіально ДБР має центральний апарат у Києві та сім територіальних управлінь, які працюють у різних областях. Штат укомплектовують слідчими, оперативними працівниками та аналітиками, яких набирають переважно з-поміж колишніх слідчих прокуратури, МВС та СБУ. За даними щорічного звіту ДБР за 2025 рік, у складі бюро працювало понад 1 600 осіб, з яких більшість — слідчі та оперативники.

Місце ДБР у системі правоохоронних органів

Українська правоохоронна вертикаль побудована так, що одні відомства розслідують, а інші — наглядають за розслідуванням. ДБР у цій схемі займає нішу досудового розслідування. Процесуальне керівництво у справах, де підозрюваний — суддя, прокурор або працівник НАБУ, здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). У справах щодо інших категорій посадовців процесуальне керівництво можуть здійснювати прокурори Офісу Генерального прокурора.

Це важливо для розуміння меж компетенції: ДБР самостійно проводить слідчі дії, але рішення про повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу чи закриття провадження погоджує з прокурором. Тому поширене уявлення, ніби бюро “підпорядковується” Кабміну напряму, є спрощеним: на практиці Кабмін затверджує стратегію та призначає директора, але в конкретному кримінальному провадженні слідчий керується Кримінальним процесуальним кодексом і вказівками прокурора у процесуальному порядку.

Повноваження ДБР за законом

Щоб зрозуміти, куди звертатись у конкретній справі, корисно знати, які саме категорії злочинів входять до підслідності ДБР. Перелік виписаний у статті 216 Кримінального процесуального кодексу України і стосується переважно службових та військових злочинів, скоєних спеціальним колом осіб.

Які справи розслідує ДБР

  • Злочини, вчинені суддями, прокурорами, працівниками НАБУ та САП.
  • Кримінальні правопорушення, скоєні службовцями СБУ, Держприкордонслужби, ДСНС та інших силових відомств, якщо йдеться про перевищення влади чи службову недбалість.
  • Злочини у сфері службової діяльності працівників Національної поліції, крім випадків, підслідних ДБР за окремими статтями ККУ.
  • Військові злочини, скоєні військовослужбовцями Збройних сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань, крім випадків, коли йдеться про злочини проти людства чи воєнні злочини за статтями 438-439 ККУ, розслідування яких може здійснюватись іншими органами.
  • Кримінальні правопорушення, вчинені службовими особами, щодо яких здійснюється державна охорона, та посадовими особами, визначеними в окремих статтях КПК.

Чого ДБР не робить

Поширена помилка — вважати ДБР “універсальним антикорупційним органом”. Це не так. Бюро не розслідує корупцію серед звичайних чиновників, депутатів місцевих рад, керівників комунальних підприємств або приватних компаній. Ці справи належать до підслідності Національної поліції (детективи підрозділів БЕБ) та НАБУ. Так само ДБР не приймає заяви про шахрайство в інтернеті, борги за кредитами чи побутові злочини — для цього є Національна поліція.

Ще один нюанс: справи щодо вищих посадових осіб держави (Президента, народних депутатів, членів Кабміну) розслідуються НАБУ, а не ДБР, хоча обидва органи належать до сфери антикорупційного блоку.

Хто очолює ДБР і як формується керівництво

Державне бюро розслідувань очолює Директор, якого призначає на посаду Верховна Рада за поданням Президента. Строк повноважень — шість років, і одна особа не може обіймати посаду більше двох строків поспіль. Це зроблено для того, щоб керівник не встигав перетворитись на частину системи, яку має контролювати.

Першим Директором ДБР у 2017 році став Роман Труба. У 2020 році парламент відправив його у відставку і тимчасово виконувачем обов’язків було призначено Олексія Сухачова. У 2021 році Верховна Рада обрала Директором Олексія Сукманова, але згодом його повноваження були достроково припинені. Нині станом на серпень 2026 року обов’язки Директора виконує один із заступників, призначений у встановленому порядку — це пов’язано з процедурою перезавантаження керівного складу, яка тривала кілька місяців. Цю інформацію варто перевіряти на офіційному сайті ДБР або у відкритих реєстрах, оскільки кадрові зміни в бюро відбуваються досить часто.

Структурно в ДБР існують посади першого заступника, заступників Директора, керівників територіальних управлінь та керівників головних слідчих управлінь. Кадрові комісії, які обирають кандидатів, формуються за участі міжнародних експертів — це мало б знизити ризик політичного впливу, хоча на практиці ефективність цієї моделі залишається предметом дискусій серед правників.

Як подати заяву до ДБР і що писати

Заяву про злочин можна подати кількома способами: письмово до територіального управління, на електронну пошту, через онлайн-форму на офіційному сайті, через Укрпошту або особисто в канцелярії. Заяву приймають у будь-якому з цих форматів, але є нюанси, які реально впливають на швидкість реєстрації.

Структура заяви, яку дійсно розглядають

Слідчі ДБР неодноразово наголошували, що заяви з формальним “прошу розслідувати злочин” без конкретних обставин потрапляють у категорію так званих “анонімних” за рівнем інформативності. Щоб заява пішла в роботу, у ній варто зазначити:

  1. Повні анкетні дані заявника (ПІБ, адреса, контакти). Анонімні заяви можуть бути приєднані до матеріалів іншого провадження, але самостійною підставою для початку досудового розслідування вони стають рідко.
  2. Обставини справи: коли, де, за яких умов стався інцидент. Бажано з посиланням на конкретні дати, номери рішень, прізвища та посади осіб.
  3. Посилання на статтю Кримінального кодексу, яка, на думку заявника, порушена. Це не обов’язково, але допомагає направити заяву в правильний підрозділ.
  4. Перелік документів-додатків: копії рішень судів, відповідей слідчих, скарг до прокуратури, фото, аудіо, відео, роздруківки листування.
  5. Підпис і дата.

Після реєстрації заяви протягом 24 годин вона вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) або заявнику надається мотивована відповідь про відмову. Строк розгляду — до 3 діб, у виняткових випадках — до 7 діб. Якщо заяву “загубили” або не внесли в ЄРДР, це підстава для скарги до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво.

Куди скаржитись, якщо ДБР не реагує

Якщо заяву прийняли, але реальних дій протягом місяця немає, наступний крок — скарга до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у конкретному провадженні. Якщо й прокурор не реагує, залишається звернення до Офісу Генерального прокурора або до суду в порядку статті 303 КПК. Окремо варто пам’ятати, що на дії чи бездіяльність слідчих ДБР можна подати скаргу до Уповноваженого з прав людини та до міжнародних організацій, якщо йдеться про системні порушення.

ДБР проти НАБУ: у чому різниця на практиці

Запит “дбр це” часто з’являється паралельно з пошуком про НАБУ, тому корисно одразу розмежувати ці органи. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) — вузькоспеціалізований антикорупційний орган, який розслідує корупційні злочини вищих посадових осіб: народних депутатів, членів Кабміну, суддів вищих інстанцій, керівників державних підприємств. Детективами НАБУ керують прокурори САП, і їхня підслідність виписана окремо.

ДБР — ширший за охопленням орган, який береться за будь-які злочини, вчинені суддями, прокурорами, працівниками НАБУ, СБУ та поліції, а також за військові злочини. Тобто якщо злочин скоїв, наприклад, слідчий районного відділу поліції, який вимагав хабар, — це підслідність ДБР. Якщо хабар вимагав народний депутат — це справа НАБУ. А якщо зловживання допустив прокурор — знову ДБР.

Критерій ДБР НАБУ
Підпорядкування Кабінет Міністрів Безпосередньо Президенту, координує Кабмін
Коло підслідних осіб Судді, прокурори, працівники СБУ, НАБУ, поліції, військові Вищі посадові особи: депутати, члени уряду, керівники держпідприємств
Процесуальне керівництво Прокурори Офісу Генпрокурора та САП (залежно від категорії) Прокурори САП
Типові справи Службова недбалість, перевищення влади, воєнні злочини Хабарництво на високому рівні, відмивання коштів, розкрадання держбюджету
Кількість проваджень (станом на 2025 рік) Понад 50 тисяч Понад 1 тисяча

Ці цифри — не показник ефективності, а радше ілюстрація різниці у підходах. НАБУ веде менше справ, але кожна з них, як правило, складніша та резонансніша. ДБР через широку підслідність бере на себе значно більший потік заяв і проваджень, частину з яких передає за підслідністю до інших органів.

Реальна практика ДБР: резонансні кейси

За роки існування ДБР встигло набути репутації органу, який розслідує справи щодо посадовців, але водночас не раз критикувалось за вибірковість і тривалість проваджень. З найгучніших прикладів — розслідування щодо ексочільника Одеської ОДА, кримінальні провадження щодо окремих народних депутатів, а також системна робота з протидії корупції в судовій системі.

У 2023-2025 роках значна частина зусиль ДБР була зосереджена на воєнних злочинах і справах щодо держзради. За даними звітів бюро, щороку відкриваються сотні проваджень за статтею 111 ККУ (державна зрада) і статтею 114-1 ККУ (перешкоджання законній діяльності ЗСУ). Це пов’язано з повномасштабним вторгненням і потребою контролювати дії посадовців у тилу.

Водночас експерти правничих організацій регулярно вказують на дві системні проблеми: тривалість розслідувань (нерідко понад два роки у справах середньої складності) та ризик перетворення бюро на інструмент політичного тиску, коли підслідність розширюється під конкретні резонансні справи. Це питання не раз порушувалось у звітах Венеціанської комісії та рекомендаціях ЄС у межах переговорного процесу про вступ.

Як влаштована робота слідчого ДБР

Слідчий ДБР — це процесуальна особа, яка має повноваження проводити обшуки, виїмки, допити, затримання, негласні слідчі дії в межах, передбачених КПК. У бюро також працюють оперативні підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та забезпечують доказову базу для слідчих. Це по суті дзеркальна структура до тієї, що є в Національній поліції чи СБУ, але адаптована під специфіку підслідності.

Головні слідчі управління

У складі ДБР діють Головне слідче управління центрального апарату та слідчі підрозділи територіальних управлінь. Розподіл справ залежить від тяжкості злочину, рівня посади підозрюваного та місця вчинення. Наприклад, справи щодо суддів Вищого антикорупційного суду розслідує переважно центральний апарат, а справи щодо районних поліцейських — територіальні управління за місцем служби.

Співпраця з міжнародними партнерами

ДБР активно співпрацює з ЄС, USAID, Радою Європи та окремими правоохоронними агенціями країн-членів НАТО. У межах цієї співпраці реалізуються тренінгові програми, обмін досвідом, а також окремі спільні слідчі групи у справах, де є іноземний елемент. Це суттєво впливає на якість процесуальних дій, але не вирішує системних проблем українського правосуддя — завантаженості судів, повільного розгляду клопотань і тривалих експертиз.

ДБР у період воєнного стану

Після 24 лютого 2022 року ДБР суттєво переорієнтувало роботу. З’явились нові категорії справ: держзрада, колабораціонізм, пособництво державі-агресору. Бюро почало активно розслідувати факти незаконного перетину кордону, розкрадання гуманітарної допомоги, зловживання у сфері оборонних закупівель. У 2024 році ДБР повідомило про підозру низці високопосадовців у справах про завищення цін при закупівлі зброї та військової техніки.

Воєнний стан дозволив слідчим бюро використовувати спрощені процедури в окремих категоріях справ, але й водночас ускладнив доступ підозрюваних до обвинувачення — частина справ розглядається заочно, що потім створює проблеми при виконанні вироків. Крім того, значна частина справ щодо держзради нині кваліфікується за статтями, які передбачають довічне позбавлення волі, і вимагає дуже якісної доказової бази.

Міфи та факти про ДБР

Навколо ДБР за роки існування сформувалось чимало стереотипів, які часто заважають правильно оцінити роль органу. Варто їх розділити.

Міф 1: “ДБР підпорядковане Президенту”. Насправді формально бюро підзвітне Кабміну. Президент лише вносить кандидатуру Директора на розгляд Верховної Ради. Контроль за діяльністю здійснює парламентський комітет і Офіс Генерального прокурора в межах процесуального керівництва.

Міф 2: “ДБР розслідує всі корупційні справи”. Насправді більшість корупційних справ належить до підслідності НАБУ та підрозділів БЕБ Національної поліції. ДБР береться лише за ті, де підозрюваний — представник судової, правоохоронної чи військової системи.

Міф 3: “Звертатися в ДБР марно”. За річними звітами бюро, відсоток заяв, за якими відкрито кримінальні провадження, коливається у межах 12-18%, що загалом відповікає світовим стандартам (у середньому по ЄС поліція реєструє кримінальні провадження за 10-15% заяв). Інша річ, що частина справ зупиняється через недостатність доказів або передається за підслідністю — це не тотожно “відмові у правосудді”.

ДБР та міжнародні стандарти розслідування

У європейських країнах розслідування злочинів, скоєних суддями, прокурорами та поліцейськими, зазвичай здійснюється або спеціалізованими антикорупційними органами, або окремими прокурорами, які не пов’язані з відомством підозрюваного. У Франції, наприклад, це судові магістрати-інструктори, які працюють у складі спеціальних палат; у Німеччині — прокуратура при вищих земельних судах; у Польщі — Центральне антикорупційне бюро (CBA) та окремий підрозділ прокуратури.

Українське ДБР за своєю структурою найближче до моделі, яку використовували у Литві (Служба спеціальних розслідувань) та у Словаччині (Спеціальна прокуратура). Усі ці моделі поєднує одна ідея — ізоляція розслідування відомчих злочинів від відомства, яке могло б приховати правопорушення. Наскільки ця ізоляція реальна в Україні — питання, яке залишається відкритим і потребує подальших реформ.

Часті запитання (FAQ)

Хто може звернутися до ДБР?

Будь-яка фізична або юридична особа, яка вважає, що їй відомо про злочин, підслідний ДБР. Громадянство значення не має — головне, щоб заява містила конкретні факти, а не припущення.

Чи приймає ДБР анонімні заяви?

Так, але вони не можуть бути єдиною підставою для внесення справи до ЄРДР. Анонімні заяви можуть бути приєднані до вже існуючих проваджень або використані як підстава для початку оперативно-розшукової діяльності.

Скільки часу ДБР розглядає заяву?

Згідно зі статтею 214 КПК, заява має бути внесена до ЄРДР протягом 24 годин після її подання, або заявнику надається мотивована відмова. Строк розгляду самої заяви — до 3 діб, у виняткових випадках — до 7 діб.

Чим ДБР відрізняється від СБУ?

СБУ — це спецслужба, яка займається контррозвідкою, боротьбою з тероризмом та захистом державної таємниці. ДБР — досудовий слідчий орган, який розслідує конкретні кримінальні правопорушення. Їхні функції перетинаються у справах про держзраду, але процесуально це різні органи.

Чи може ДБР затримати суддю?

Так, але виключно за процедурою, визначеною КПК: з дотриманням суддівської недоторканності, за погодженням з прокурором та в межах підслідності. Сам факт посади судді не звільняє від кримінальної відповідальності.

Куди скаржитися, якщо слідчий ДБР не вносить заяву до ЄРДР?

Скарга подається прокурору, який здійснює процесуальне керівництво, або до суду в порядку статті 303 КПК. Також можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Чи має ДБР повноваження розслідувати воєнні злочини?

Так, значною мірою саме ДБР здійснює досудове розслідування воєнних злочинів, вчинених військовослужбовцями ЗСУ та інших військових формувань, а також бере участь у розслідуванні держзради та колабораціонізму.

Де знайти офіційні контакти ДБР?

На офіційному сайті ДБР розміщено контакти центрального апарату, територіальних управлінь, а також форма для електронного звернення. Зверніть увагу, що контакти оновлюються при кадрових змінах.


Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *